Кафедра загальної хірургії №1

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця

Кафедра загальної хірургії № 1

Головне управління охорони здоров’я м.Києва

Київський центр хірургії печінки, жовчних проток і підшлункової залози

ІІ Науково-практична конференція

«Актуальні аспекти хірургічної панкреатології», присвячена 120-річчю

кафедри загальної хірургії № 1

Національного медичного університету імені О.О.Богомольця,

70-річчю проф. В.С.Земскова

(Попереднє повідомлення)

Київ , 11 вересня 2009 року

Адреса оргкомітету

Кафедра загальної хірургії № 1

Національного медичного університеут імені О.О.Богомольця

03039, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, 59-б

e-mail: kafedra1nmu@mail.ru

http://surg.org.ua/

Контактні телефони

Дронов Олексій Іванович, профессор, зав.кафедрою загальної хірургії № 1

НМУ імені О.О.Богомольця

тел.сл. 8(044)5245942

тел.моб.8(067)2092121

Ковальська Інна Олександрівна профессор кафедри загальної хірургії № 1

НМУ імені О.О.Богомольця

тел.сл. 8(044)2574252

тел.моб. 8(067)5053883

Уваров Вадим Юрійович, асистент кафедри загальної хірургії № 1

тел.сл. 8(044)5279769

тел.моб.8(067)2095424

Цимбалюк Руслан Степанович, асистент кафедри загальної хірургії № 1

тел.сл. 8(044)5279769

тел.моб. 8(067)4070644

Вельмишановні колеги!

Запрошуємо взяти участь у роботі науково-практичної конференції
з міжнародною участю “Актуальні аспекти хірургічної панкреатології”,
яка відбудеться 11 вересня 2009 року в м.Києві на базі
Національного медичного університету імені О.О.Богомольця
(адреса проведення буде повідомлена додатково).
Конференція внесена до реєстру з’їздів, конгресів, симпозіумів,
наукових семінарів і пленумів на 2009 р.
(свідоцтво про реєстрацію № 22 від 26 січня 2009 р.)

Програма конференції передбачає обговорення наступних проблем:
1. Сучасні аспекти лікування захворювань підшлункової залози
2. Хірургія печінки.
3. Актуальні проблеми хірургії жовчних проток, жовчного міхура
4. Нове в хірургії

Зав.кафедрою загальної
хірургії № 1 Національного
медичного університету
імені О.О.Богомольця
д.мед.н., професор

О.І.Дронов

Інформація для учасників

Дата проведення: 11 вересня 2009 р.

Місце проведення: м.Київ, адреса буде повідомлена додатково

Офіційні мови конференції: українська
російська
англійська

Форми участі в конференції:
усна доповідь
тільки публікація
вільний слухач

Регламент доповіді:
усна доповідь – до 15 хв.
обговорення – до 3 хв.

Матеріали конференції будуть опубліковані в журналі, який відповідає вимогам ВАК України

Матеріали надсилати за адресою оргкомітету до 15 липня 2009 року

Файл зі статтею, відомості про авторів, супровідні документи та інформацію на дискеті надсилати за адресою (03039, м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, 59-б)

Також статтю та скановані супровідні документи відправити на електронну почту kafedra1nmu@mail.ru або kovinna@yandex.ru

ПУБЛІКАЦІЇ
Статті будуть опубліковані в журналі на українській або російській мовах відповідно вимогам редакції журналу:
1. Стаття супроводжується направленням установи, в якій виконана робота і висновком експертної комісії
2. Статтю візує керівник установи і підписують всі автори, вказують прізвища, імена, по батькові, вчений ступінь, адресу, номери телефонів (домашній і службовий)
, e-mail.
3. Статтю надають в двох примірниках, обсяг – 5-8 стр. Текст друкують з одного боку стандартного листа (формат А4 210х297 мм) через 2 інтервали (29-30 рядків на сторінці) і на дискетах 3,5′ (ІВМ сумісних з РС) в форматах *.doc, *.rtf для Windovs 6.0, Windovs 7.0, MS Office 97, MS Office 2000.

Статья повинна мати:
- реферат (до 20 рядків) російською та англійською мовами
- ключові слова

Професор Земсков Володимир Сергійович народився 9 вересня 1939 року в місті Нижній Новгород (Горький) у Росії, в родині інженера. Мати його була лікарем- педіатром. Під час Другої світової війни його батька було заангажовано як висококваліфікованого спеціаліста на виробництві у Ворошиловградський (нині Луганський) металургійний комбінат, де він і залишився працювати після війни. Згодом до Луганська переїхала вся родина. Тут у 1956 році Володимир Земсков закінчив середню школу № 25, а в 1962 році Луганський медичний інститут. Медінститут тоді було нещодавно сформовано, консервативних настроїв не було й студенти, що виявляли науковий інтерес, мали можливість дуже рано прилучатися до клініки. З 2-го курсу інституту Володимир працював у гуртку фізіології та хірургії, де багато оперував на тваринах, а на 6-му курсі вже самостійно виконував деякі хірургічні операції.

З 1962 року Земсков працює хірургом у лікарні міста Паркомуна, пізніше у Комунарському (Алчевському) онкологічному диспансері, що на Луганщині.

Своїм першим учителем-клініцистом він вважає Павла Гавриловича Кравцова – хірурга, завідувача диспансеру. У 1969 році, після чотирьох невдалих спроб вступити до аспірантури в Москві й Києві, він стає аспірантом Київського НД рентгено-радіологічного онкологічного інституту (нині інститут онкології АМН України), де доля зводить його з Іваном Тодосовичем Шевченком – провідним вченим, засновником цього інституту.

І. Т. Шевченка він називає своїм другим учителем.

У 1972 році В.С. Земсков захищає кандидатську дисертацію на тему “Комплексна діагностика злоякісної меланоми шкіри”. Цього ж року він починає працювати у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині Інститут хірургії та трансплантології АМН України імені О. О. Шалімова) на посаді молодшого наукового співробітника. Робота в цьому інституті з Олександром Олексійовичем Шалімовим – хрещеним батьком Української хірургії - довершує формування хірургічного генія Володимира Сергійовича Земскова. О. О. Шалімова він називає своїм третім вчителем. У 1978 році він стає старшим науковим співробітником і очолює відділ.

У 1981 році захищає докторську дисертацію на тему “Хірургічне лікування гострого панкреатиту та його ускладнень”, цього ж року він очолює Кафедру загальної хірургії Київського медичного інституту (нині НМУ імені О. О. Богомольця). У 1982 році на базі Київської міської (Жовтневої) лікарні №14 (нині ЦМКЛ м. Києва), де тоді знаходилась і кафедра, В. С. Земсков засновує Київський міський центр хірургії печінки, жовчних шляхів та підшлункової залози. Центр цілодобово працює зі швидкої допомоги й приймає хворих не тільки з міста Києва, а й з усієї України та інших республік СРСР. У 1983 році він одержав звання професора. У 1985 році за розробку та втілення у клінічну практику методів й техніки кріодеструкції злоякісних новоутворень проф. Земсков отримав Державну премію СРСР. У 1987 році його було обрано членом Міжнародної асоціації хірургії печінки, жовчних протоків та підшлункової залози (IHPBA). У 1988р. йому було присвоєно звання Заслуженого діяча науки Української РСР.

У цей час він бере участь у проектуванні реконструкції 2- поверхневої будівлі хірургічного корпусу Жовтневої лікарні, зведеного у 1907 році, що потребував капітального ремонту. За новим проектом - це 3-поверховий будинок з відокремленим оперблоком та відділенням реанімації й просторими операційними на 3-му поверсі. У 1989 році, на час реконструкції, Кафедра загальної хірургії №1 разом із Центром хірургії печінки перебазувалась у Київську міську клінічну лікарню №10. Однак, доля розпорядилась так, що тимчасовий переїзд став кінцевим. Реконструйований хірургічний корпус Жовтневої лікарні було віддано під урологію, де і зараз знаходиться Кафедра урології НМУ імені О.О Богомольця..

Вже на початку дев’яностих 10-та лікарня посідає перші місця у Києві за показникам обороту хірургічного ліжко-дня та іншими статистичними показниками, тільки інколи за рахунок загальної кількості ліжок поступаючись лікарні швидкої допомоги. Розпад СРСР у 1991 році й наступна економічна дестабілізація призводять до зменшення фінансування медичної галузі, яка наближається до катастрофи. Для підтримки роботи хірургічних відділень і забезпечення належного рівня ургентної служби професор Земсков організує лікарів й створює внутрішньолікарняну касу, за рахунок якої покривається нестача фінансування й проводяться ремонти у будівлі хірургічного корпусу. Незважаючи на важкі економічні умови, в клініці продовжується і наукова діяльність.

У 1995 році професор В. С. Земсков за медичні досягнення у галузі боротьби з

раком отримує звання академіка Академіїї Універсалє Гул’єльмо Марконі (Рим, Італія), його обирають членом Европейського ордену гідності А.С.О.Е.М.(Брюсель, Бельгія) та Товариства Альберта Швейцера (Австрія), а також багатьох інших міжнародних благодійних некомерційних організацій. У 1997 році він вступив до Міжнародного хірургічного товариства (ІSS). У цьому ж році він заснував приватну клініку, названу його ім’ям. Прибутки цієї структури використовуються для подальшої реконструкції хірургічного корпусу 10-ої клінічної лікарні.

У 2000 році проф. В.С. Земсков стає лауреатом Міжнародного відкритого рейтингу “Золота фортуна”.

Під час роботи проф. Земскова на кафедрі значно поширився спектр її наукової діяльності. На кафедрі розроблялись наступні методики:

лікування та профілактика захворювань печінки;

лікування та профілактика жовчнокам`яної хвороби та її ускладнень;

профілактика, діагностика та лікування мікрохолелітіазу;

діагностика та лікування гострих та хронічних захворювань підшлункової залози;

лікування та профілактика гнійно-септичних ускладнень в загальній хірургії;

імунодіагностика та імунотерапія в хірургії;

еферентна терапія;

пластична та реконструктивна хірургія;

оптимізація перебігу раньового процесу в пластичної хірургії;

комплексне лікування патологічного ожиріння;

комплексна терапія злоякісних новоутворень з використанням препаратів чистотілу великого;

лікування виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, поєднаної з захворюваннями органів гепатопанкреатодуоденальної зони;

розробка методів сорбційної детоксікації в хірургії;

малоінвазивна та ендоскопічна хірургія;

комплексна програма терапії цукрового діабету (трансплантація бета-клітин, метаболічна хірургія цукрового діабету).

Результати наукових досліджень публікуються в міжнародних наукових виданнях, також і в англомовних. У клініці працюють робочі групи, що розробляють окремі наукові напрямки у співпраці з науково-дослідними інститутами України та Європи. Проф. В.С. Земсков є автором 5-ти монографій:… .та більше ніж 100 авторських свідоцтв. Під його керівництвом були захищені 17 докторських та 43 кандидатських дисертації. На кафедрі проходили післядипломне навчання лікарі, які зараз працюють у США, Франції, Німеччині, Узбекистані, Лівані, Конго, Австралії, Перу.

В останні роки свого життя проф. В.С. Земсков виїхав за місце й жив у селі. Він дуже цікавився філософією й біологічною медициною й починав впроваджувати деякі методи у клінічну практику.

Життя Володимира Сергійовича Земскова обірвалося на 62-му році у відділенні інтенсивної терапії Клінічної лікарні № 10. Обширний інфаркт міокарда. Його велике серце зупинилось у ніч з 20 на 21 лютого 2002 року.

Кураторська робота у гуртожитку № 7

співробітниками кафедри загальної хірургії №1

2-го медичного факультету

Відповідальний за кураторську роботу: ас Р.С.Цимбалюк

Поверх: 12

Староста поверху: Павлюк Наталія Петрівна, студентка 3 курсу

Графік відвідування гуртожитку на весняний семестр	Є в наявності. Співробітники кафедри щотижнево відвідують 12-й поверх гуртожитку, приймають участь у чергуванні в святкові дні.
Виконання попереднього графіка	Виконаний співробітниками кафедри
Інша документація щодо курації на кафедрі (план роботи)	Є в наявності план роботи, графік чергувань у гуртожитку
Інформація про курацію на інтернет-сторінці кафедри	Є в наявності
Список студентів на поверсі (ПІБ, курс, група), за який відповідає кафедра	Є в наявності
Список старостів блоків	1-й блок - Павлюк Наталія Петрівна 2-й блок – Вавілова Дар’я Валеріївна 3-й блок – Олексійовець Ірина Вікторівна 4-й блок – Головко Марина Вадимівна
Протипожежний стан на поверсі	добрий
Порушення на поверсі (коли і які)	Не було на протязі семестру
Які заходи проводились (лекції, бесіди) за останній рік	Постійно проводяться бесіди викладачами кафедри при виконанні курації в гуртожитку, після практичних занаять на кафедрі. Студенти заохочуються до участі у роботі наукового гуртка на кафедрі, чергувань в клініці.
Пропозиції щодо покращення курації гуртожитку

Форми контролю і система оцінювання здійснюються відповідно до вимог програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затвердженої МОЗ України (2005)

Оцінка за модуль визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності (у балах) та оцінки підсумкового модульного контролю (у балах), яка виставляється при оцінюванні теоретичних знань та практичних навичок відповідно до переліків, визначених програмою дисципліни.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні  кожного модулю (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 (117) балів (60%), за результатами модульного підсумкового контролю – 80 (83) балів (40%).

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям з кожної теми. При оцінюванні навчальної діяльності студентів необхідно надавати перевагу стандартизованим методам контролю: тестуванню, структурованим письмовим роботам, структурованому за процедурою контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

Вага кожної теми в межах одного модуля має бути однаковою, але може бути різною для різних модулів однієї дисципліни і визначається кількістю тем в модулі. Оцінювання поточної навчальної діяльності студентів описується у робочій навчальній програмі з дисципліни

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі. В програмі була застосована така система конвертації традиційної системи оцінки у бали:

Традиційна оцінка	Конвертація у бали
	Модуль 1	Модуль 2
“5”	6	7
“4”	4	5
“3”	2	3
“2”	0	0

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля 1 дорівнює 120 балам. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5”, на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу.

Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3”, на кількість тем у модулі.

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи студентів(індивідуальних завдань):

Кількість балів за різні види індивідуальної самостійної роботи студента (СРС) залежить від її обсягу і значимості, але не більше 10-12 балів. Ці бали додаються до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність.

Оцінювання самостійної роботи:

Оцінювання самостійної роботи студентів, яка передбачена в темі поряд з аудиторною роботою, здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання тем, які виносяться лише на самостійну роботу і не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється при підсумковому модульному контролі.

Підсумковий модульний контроль:

Підсумковий модульний контроль здійснюється по завершенню вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті з модуля.

До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивчені модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення підсумкового модульного контролю має бути стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми підсумкового модульного контролю визначаються у робочій навчальній програмі.

Максимальна кількість балів підсумкового модульного контролю дорівнює 80.

Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

 

Оцінювання дисципліни:

Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі модулі з дисципліни.

Оцінка з дисципліни виставляється як середня з оцінок за модулі, на які структурована навчальна дисципліна.

Заохочувальні бали за рішенням Вченої Ради можуть додаватися до кількості балів з дисципліни студентам, які мають наукові публікації або зайняли призові місця за участь у олімпіаді з дисципліни серед ВНЗ України та інше.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами підсумкового модульного контролю).

Конвертація кількості балів з дисципліни у оцінки за шкалами ЕСТS та 4-ри бальною (традиційною):

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у шкалу ЕСТS таким чином:

Оцінка ЕСТS	Статистичний показник
А	Найкращі 10% студентів
В	Наступні 25% студентів
С	Наступні 30% студентів
D	Наступні 25% студентів
E	Останні 10% студентів

Відсоток студентів визначається на виборці для студентів даного курсу в межах відповідної спеціальності.

Кількість балів з дисципліни, яка нарахована студентам, конвертується у 4-ри бальну шкалу таким чином:

Оцінка ЕСТS	Оцінка за 4-ри бальною шкалою
А	“5”
В, С	“4”
D, E	“3”
FX, F	“2”

Оцінка з дисципліни FX, F (“2”) виставляється студентам, яким не зараховано хоча б один модуль з дисципліни після завершення її вивчення.

Оцінка FX (“2”) виставляється студентам, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль. Вони мають право на повторне складання підсумкового модульного контролю не більше 2-ох (двох) разів за графіком, затвердженим ректором.

Студенти, які одержали оцінку F по завершені вивчення дисципліни (не виконали навчальну програму хоча б з одного модуля або не набрали за поточну навчальну діяльність з модуля мінімальну кількість балів), мають пройти повторне навчання з відповідного модуля. Рішення приймається керівництвом ВНЗ відповідно до нормативних документів, затвердженим в установленому порядку.

Модуль 1: ВВЕДЕННЯ У ХІРУРГІЮ. НЕВІДКЛАДНІ ХІРУРГІЧНІ СТАНИ. ОСНОВИ АНЕСТЕЗІОЛОГІЇ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЇ

1.      М.І. Пирогов, його роль в розвитку вітчизняної хірургії. 2.      Розвиток хірургії в Україні та Росії. Заслуги вітчизняних та російських вчених. 3.      Десмургія – поняття. Розвиток десмургії. Матеріали, які застосовуються в десмургії. 4.      Основні типи пов’язок. 5.      Правила бинтування. 6.      Антисептика. Суть методу, основні види. 7.      Фізична антисептика. 8.      Механічна антисептика. 9.      Хімічна антисептика. 10.  Біологічна антисептика. 11.  Основні групи антисептичних речовин. 12.  Антибіотики. Шляхи застосування, ускладнення. 13.  Протеолітичні ферменти. Класифікація, механізм дії. Методи застосування. 14.  Внутрішньолікарняна інфекція, шляхи розповсюдження та її профілактика. 15.  Асептика. Історія розвитку, визначення, методи. 16.  Принципи дії автоклаву, методи стерилізації перев’язочного матеріалу та операційної білизни. 17.  Методи контролю за стерилізацією. 18.  Передстерилізаційна підготовка і методи стерилізації інструментів. 19.  Особливості стерилізації інструментів з оптичною системою. 20.  Класифікація і вимоги до шовного матеріалу. 21.  Методи стерилізації шовного матеріалу. 22.  Методи підготовки рук хірурга до операції. 23.  Способи підготовки операційного поля . 24.  Основні принципи організації роботи в операційній та перев’язочній. 25.  Хірургічна операція. Класифікація в залежності від строку і об’єму виконання. 26.  Типові, атипові і спеціальні хірургічні операції. 27.  Основні етапи хірургічної операції. 28.  Передопераційний період. Визначення, основні задачі. 29.  Післяопераційний період. Визначення, задачі. 30.  Фази післяопераційного періоду. 31.  Ускладнення в післяопераційному періоді, лікування ускладнень, їх профілактика. 32.  Кровотеча, причини, види, діагностика. 33.  Класифікація кровотеч в залежності від їх виникнення. 34.  Кровотеча в порожнину тіла, клініка, діагностика. 35.  Тимчасові методи зупинки кровотечі. 36.  Кінцеві методи зупинки кровотечі. 37.  Крововтрата, класифікація за ступенем важкості, принципи лікування. 38.  Вчення про групи крові ,Rh фактор. 39.  Методи та способи переливання крові і кровозамінників. 40.  Визначення групи крові і Rh фактору. 41.  Проби на сумісність крові при гемотрансфузії 42.  Класифікація ускладнень при переливанні крові та їх профілактика. 43.  Післятрансфузійні реакції, клініка, діагностика, лікування. 44.  Кровозамінники, їх класифікація, покази до застосування. 45.  Основні етапи розвитку анестезіології. 46.  Місцеве знеболення. Показання, протипоказання. 47.  Характеристика основних анестетиків для місцевого знеболення. 48.  Способи місцевого знеболення, новокаїнові блокади. 49.  Інфільтраційна анестезія за А.В. Вишневським. 50.  Провідникова анестезія. 51.  Перидуральна анестезія, техніка     проведення. 52.  Спинномозкова анестезія, техніка проведення. 53.  Загальне знеболення, визначення, теорії походження. 54.  Стадії наркозу. 55.  Внутрішньовенний наркоз. Показання, особливості перебігу, ускладнення. 56.  Інгаляційний наркоз. Методи проведення. Характеристика наркотичних речовин. 57.  Ускладнення наркозу. Причини, їх профілактика. 58.  Термінальні стани. 59.  Основні принципи реанімації. 60.  Класифікація ран, клінічні ознаки. 61.  Фізичні, клінічні і біохімічні зміни в рані. Патогенез ранового процесу. 62.  Фази (стадії) ранового процесу. 63.  Перша допомога при наявній рані. 64.  Первинна хірургічна обробка рани. 65.  Види хірургічних швів при ПХО рани. 66.  Інфекційні ускладнення рани. 67.  Лікування гнійних ран в залежності від фази ранового процесу. 68.  Хірургічна обробка гнійної рани, види швів в залежності від часу накладання. 69.  Особливості дії ядерного вибуху. 70.  Забій, розтягнення, розриви м’яких тканин. Клініка, лікування. 71.  Травматичний шок. Теорії та сучасні погляди. Клініка, діагностика, лікування. 72.  Переломи. Класифікація, клініка, діагностика. 73.  Механізм і види зміщення кісткових уламків. 74.  Умови, які визначають зрощення переломів. 75.  Перша допомога при переломах. Іммобілізація, транспортування. 76.  Основні принципи лікування переломів. 77.  Консервативний метод лікування переломів за допомогою гіпсової пов’язки. 78.  Лікування переломів методом постійного витягання. 79.  Основні методи оперативного лікування переломів. 80.  Ускладнення при лікуванні переломів і їх лікування, профілактика. 81.  Вивихи. Механізм виникнення. Методи лікування. 82.  Синдром тривалого стиснення. Клініка, лікування. 83.  Травматичні пошкодження артерій і вен і їх наслідки. 84.  Артеріальні та артеріовенозні аневризми. Клініка, діагностика, лікування. 85.  Опіки, класифікація в залежності від ступеню пошкодження. 86.  Опікова хвороба, періоди, клінічна діагностика, лікування. 87.  Методи визначення опікової поверхні шкіри. 88.  Місцеве лікування опіків. 89.  Методи хірургічного лікування опіків. 90.  Загальні принципи лікування опіків. 91.  Характеристика хімічних опіків. 92.  Електротравма, особливості впливу на організм людини. Перша допомога при дії електричного струму. 93.  Відмороження, класифікація, клініка, лікування. 94.  Відмороження, періоди в залежності від перебігу. 95.  Перша допомога при відмороженні. 96.  Загальні принципи консервативного і оперативного лікування при відмороженні.

МОДУЛЬ 2: ХІРУРГІЧНА ІНФЕКЦІЯ. ОСНОВИ КЛІНІЧНОЇ ОНКОЛОГІЇ КУРАЦІЯ ХІРУРГІЧНИХ ХВОРИХ.

1.      Фурункул, фурункульоз. Етіологія, патогенез, клініка, лікування. 2.      Фурункул, карбункул обличчя, особливості, клініка, лікування. 3.      Карбункул, етіологія, патогенез, діагностика, лікування. 4.      Абсцес. Етіологія, клініка, лікування. 5.      Флегмона, клініка, діагностика, лікування. 6.      Флегмони кисті. Клініка, діагностика, лікування 7.      Гідраденіт, клініка, лікування. 8.      Лімфангіт, лімфаденіт. Причини, клініка, діагностика 9.      Гнійний лактаційний мастит. Причини, клініка, діагностика, лікування, профілактика. 10.  Бешиха. Етіологія, патогенез, клініка, лікування. 11.  Парапроктит. Клініка, діагностика, лікування. 12.  Панарицій. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування. 13.  Гострий гематогенний остеомієліт. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування. 14.  Сепсис, класифікація, клініка, діагностика, лікування. 15.  Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції. 16.  Правець. Етіологія, класифікація, клініка, діагностика, лікування. 17.  Специфічна і неспецифічна профілактика правця. 18.  Сибірковий карбункул. Етіологія, клініка, лікування. 19.  Анаеробна інфекція, газова гангрена, газова флегмона. Етіологія, патогенез, клініка, лікування, діагностика, лікування. 20.  Первинні хронічні форми остеомієліту (Ольє, Броді, Гаре), клініка, діагностика, лікування. 21.  Кістково-суглобний туберкульоз. Патологічна анатомія, форми клініка, лікування. 22.  Особливості пошкодження кісток при остеомієліті та туберкульозі. 23.  Причини і види омертвіння тканин. 24.  Суха і волога гангрена. Клініка, діагностика, лікування. 25.  Трофічні виразки. Причини, особливості клінічного перебігу. Клініка, діагностика, лікування. 26.  Нориці. Етіологія, класифікація, діагностика, лікування. 27.  Пролежні. Механізм виникнення. Лікування, профілактика. 28.  Облітеруючий ендартеріїт та облітеруючий атеросклероз. Клініка, діагностика, лікування. 29.  Тромбофлебіт, флеботромбоз. Причини, діагностика, лікування. 30.  Основні правила хірургічної деонтології, в онкології. 31.  Пухлини. Етіологія, патогенез. Класифікація по ТNМР. 32.  Диференційна діагностика доброякісних і злоякісних пухлин. 33.  Особливості обстеження хворих з пухлинним захворюванням. 34.  Загальні принципи лікування пухлин.

 

Модуль 1: Введення у хірургію. Невідкладні хірургічні стани. Основи анестезіології та реаніматології

1.               Накласти пов’язку “чепчик”. 2.               Накласти пов’язку Гіппократа. 3.               Накласти пов’язку на потилицю. 4.               Накласти пов’язку на обидва ока. 5.               Накласти пов’язку “вуздечка”. 6.               Накласти пращеподібну пов’язку. 7.               Накласти пов’язку Дезо. 8.               Накласти пов’язку Вельпо. 9.               Накласти пов’язку на молочну залозу. 10.           Накласти оклюзій ну пов’язку при проникаючому пошкодженні грудної порожнини. 11.           Накласти колоскову пов’язку на плечовий суглоб. 12.           Накласти “черепахову” пов’язку на ліктьовий суглоб. 13.           Накласти пов’язку “лицарська рукавичка”. 14.           Накласти пов’язку на кисть та пальці типа (рукавиця). 15.           Визначити групу крові і резус-фактор. 16.           Визначити індивідуальну і резус-сумісність крові донора та реципієнта 17.           Макроскопічна оцінка доброякісності крові. 18.           Зупинити артеріальну кровотечу пальцевим притисканням. 19.           Зупинити артеріальну кровотечу  з передпліччя за допомогою джгута 20.           Зупинити артеріальну кровотечу з передпліччя та плеча за допомогою закрутки. 21.           Підібрати інструменти для операції перев’язки судин на протязі. 22.           Проведення закритого масажу серця штучного дихання “рот в рот”, “рот в ніс” на фантомі 23.           Проведення транспортної імобілізації верхньої та нижньої кінцівки 24.           Діагностика переломів по рентгенограмах.

Модуль 2: Хірургічна інфекція. Основи клінічної онкології Курація хірургічних хворих.

1.      Пальпація периферійних артеріальних судин 2.      Діагностика остеомієліту по рентгенограмах 3.      Діагностика кісткового туберкульозу по рентгенограмах 4.      Проведення об‘єктивного обстеження голови та шиї 5.      Проведення об‘єктивного обстеження органів грудної клітки 6.      Проведення об‘єктивного обстеження опорно-рухового апарату, визначення абсолютної та відносної довжини кінцівок

з.п.	Види робіт	Кількість годин	Вид контролю
Модуль 1: Введення у хірургію. Невідкладні хірургічні стани. Основи анестезіології та реаніматології
	Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок	25	Поточний контроль на практичних заняттях
	Індивідуальна самостійна робота студентів за однією з тем за вибором: - Огляд наукової літератури за вибором: - „Сучасні методи підготовки та стерилізації хірургічного інструментарію” - „Малоінвазивні оперативні втручання” - „Ускладнення при переливанні крові та її компонентів” - „Лікування інфікованих ран за стадіями ранового процесу” - „Опіки, опікова хвороба, сучасні методи лікування”	3	Поточний контроль на практичних заняттях
	Підготовка до підсумкового модульного контролю	6	Підсумковий модульний контроль
Модуль 2: Хірургічна інфекція. Основи клінічної онкології Курація хірургічних хворих.
	Підготовка до практичних занять – теоретична підготовка та опрацювання практичних навичок	11	Поточний контроль на практичних заняттях
	Індивідуальна самостійна робота студентів за однією з тем за вибором: - Огляд наукової літератури за вибором: - „Гнійно-некротичні процеси кисті”, - „Лактаційний мастит”, - „Профілактика правця”, - „Туберкульоз кісток та суглобів”, - „Сепсис, сучасні аспекти патогенезу, лікування”, - „Ендогенна інтоксикація. Сучасні методи детоксикації”	2	Поточний контроль на практичних заняттях
	Підготовка до підсумкового модульного контролю	3	Підсумковий модульний контроль
	РАЗОМ	50

№ з.п.	Тема	Кількість годин
Модуль 1: Введення у хірургію. Невідкладні хірургічні стани. Основи анестезіології та реаніматології
1	Введення та поняття про хірургію. Асептика та антисептика	2
2	Переливання крові та кровозамінників	2
3	Загальна анестезіологія та реанімація	2
4	Рани. Класифікація. Рановий процес. Гнійні рани..	2
5	Травматизм. Переломи. Вивихи.	2
6	Опіки. Класифікація. Опікова хвороба. Електротравма. Відмороження.	2
Модуль 2: Хірургічна інфекція. Основи клінічної онкології Курація хірургічних хворих.
7	Хірургічна інфекція. Класифікація. Гостра гнійна інфекція. Остеомієліт	2
8	Гостра специфічна хірургічна інфекція. Анаеробна інфекція. Газова гангрена. Правець. Дифтерія ран. Сибірська виразка	2
9	Загальна гнійна інфекція (сепсис). Ендогенна інтоксикація при хірургічній інфекції. Методи детоксикації і імунокорекції. Хірургічні аспекти СНІДу і наркоманії	2
10	Змертвіння. Некроз. Гангреа. Виразка. Нориці	2
	РАЗОМ	20

№ за порядком	Модуль 2 (поточна навчальна діяльність)	Максимальна кількість балів
	Змістовий модуль 5
1.	Тема 18	7
2.	Тема 19	7
3.	Тема 20	7
4.	Тема 21	7
5.	Тема 22	7
6.	Тема 23	7
7.	Тема 24	7
	Змістовий модуль 6
8.	Тема 25	7
	Змістовий модуль 7
9.	Тема 26	7
10	Тема 27	7
	Змістовий модуль 4
11	Тема 28	7
12	Тема 29	7
13	Тема 30	7
14	Тема 31	7
15	Тема 32	7
Індивідуальна СРС		8
Разом змістові модулі		120
Підсумковий модульний контроль, в тому числі:		80
практичної підготовки
теоретичної підготовки
РАЗОМ сума балів		200

Примітка: При засвоєнні теми за традиційною системою студенту присвоюються бали: “5” – 7 балів, “4” – 5 балів,  “3” – 3 бали “2” – 0 балів.

Максимальна кількість балів за поточну навчальну діяльність студента - 120

Студент допускається до підсумкового модульного контролю при умові виконанні вимог навчальної програми та в разі, якщо за поточну навчальну діяльність він набрав не менше 48 балів (15 х 3,2).

Підсумковий модульний контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 балів з 80 балів.